Яким би холодним і похмурим не був грудень, але це
місяць і радісний, бо він вінчає рік старий і стрічає новий. На останній місяць
року припадає чи не найбільше свят. За
традицією, в Україні свято Андрія відзначалось вечорницями. Цього вечора було
людно і в нашій оселі. Дівчата заздалегідь прикрашали хату вишиваними
рушниками, стіл накривали святковою скатертиною. Хлопці приходили з музиками.
Починалося веселе дозвілля. Дівчата шили, вишивали, пряли, хлопці жартували,
розважали дівчат. На вечорницях були :
Возний з Наталкою, Мотря та Мелащка,
баба Параска з бабою Палажкою та інші герої. Співали народні пісні, танцювали,
грали музики, розповідали бувальщини , небилиці.
На це
свято готувались вареники, пекли балабушки, млинці, але основною подією
вечорниць було кусання калити, яку пекли із пшеничного борошна. Присутні по
черзі намагалися вкусити корж, щоб, за народним повір’ям, цілий рік щастя мати.
Все це супроводжувалось жартами і веселим сміхом.
Розходячись
з вечорниць, дівчата засівали коноплі, промовляючи: «Андрію, Андрію, на тебе
коноплі сію, дуже хочу знати, з ким їх буду брати» |