«Якщо ми будемо навчати сьогодні так, як ми навчали вчора, то ми ризикуємо відібрати у наших дітей завтра»

Джон Дьюї

Вступ

Одним із шляхів оновлення змісту освіти України та узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчального процесу на набуття життєвих компетентностей та на створення ефективних механізмів їх упровадження.

Сучасному суспільству потрібна молодь, здатна діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конкуренції та конфліктів, суперництва і співробітництва з представниками світової спільноти. У зв’язку з цим випускники шкіл мають оволодіти такими якостями і уміннями, які б дозволили їм бути гнучкими, мобільними та комунікабельними, оперативно адаптуватися до змінних життєвих ситуацій та потреб часу, використовувати свої знання, уміння і навички для вирішення проблем, здобувати потрібну інформацію, аналізувати її, приймати виваженні рішення, уважно ставитись до власного здоров’я, бути відповідальними за своє майбутнє та досягнення життєвого успіху [3, С. 11].

Найбільш значущими завданнями національних систем освіти за компетентнісною концепцією ЮНЕСКО визначено такі: «навчитися жити разом»; «навчитися пізнавати»; «навчися робити»; «навчитися бути». Цими чотирма системоутворювальними освітніми цілями визначаються життєві кометентності, на формування яких повинна спрямовуватися сучасна освіта.

Компетентнісний підхід зумовлює посилення прикладного, практичного характеру всієї шкільної освіти й полягає в тому, щоб навчити школярів самостійно вирішувати завдання в незнайомих ситуаціях, а не збільшувати обсяг інформованості людини в різних предметних галузях.

Упровадження компетентнісного підходу передбачає появу нового етапу уроку, а саме визначення наявного рівня компетентності, який полягає в актуалізації життєвого досвіду учнів, під яким розуміються всі обставини повсякденного життя, які впливають на людину та з якими вона взаємодіє.

Отже, сучасному учителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя, а також поетапно створювати умови для набуття учнями необхідних компетентностей.

Формування і розвиток життєвих компетентностей учнів на уроках фізики

Основою набуття компетентності є власна активна діяльність людини, що зумовлює вибір прийомів, форм, засобів навчання. До них належать: розв’язування практично орієнтованих завдань; аналіз життєвих ситуацій; використання наочності; проведення експерименту ужиткового спрямування; проведення учнівського дослідження; виконання проектів, розв’язування проблемних завдань, застосування технології розвитку критичного мислення тощо.

Організації навчання з фізики сприяє використання перевірених практикою групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, складання навчальних схем та опорних конспектів тощо. З цією метою доцільно активізувати інтерактивні методи, зокрема метод проектів, інформаційні технології, проведення практикумів на основі статистичних матеріалів, а також ігрових технологій, що спрямовані на розвиток аналітико-синтетичної діяльності учнів. Результати такої роботи можна оформлювати у вигляді есе, рекомендацій, систематизувати у картосхемах, графіках, діаграмах, таблицях тощо. На уроках слід привчати учнів користуватися індукцією, дедукцією, аналізом, синтезом, робити висновки й узагальнення.

В цьому напрямі доцільним є використання ігрових технологій, які дозволяють кожній дитині розкрити свої можливості, бути активною, набути впевненості у собі та своїх знаннях, спонукають учнів до самовдосконалення та розширення своїх знань. Цікаво проходять ігри: «Ти – мені, я – тобі», «Фізичний футбол», «Слово – речення – запитання – відповідь», «Знайди помилку», «Аукціон фізичних задач», «Віртуальний магазин», «Ланцюжок», «Фізичне доміно», «Сюрприз», «Вилучи зайве», «Знайди за описом», «Так – ні», «Дешифратори», «Фізична мозаїка», розгадування кросвордів, ребусів, загадок, пояснення фізичного змісту приказок і прислів’їв.

Важливе місце на уроках фізики посідає групова робота. При вивченні багатьох тем учні об’єднуються у групи: «Науковці», «Історики», «Соціологи», «Експериментатори», «Практики», «Екологи», які готують повідомлення, презентації, якісні, розрахункові та експериментальні задачі за темою виступу.

Основною метою формування та розвитку життєвих компетентностей школярів є підготовка їх до життя. А отже перед сучасним вчителем постає низка практичних завдань. Зокрема:

• формування у школярів навичок самостійного набуття знань;
• організація проведення дослідницьких робіт;
• використання фізичних задач на основі фактологічного матеріалу практичного, економічного та екологічного змісту;
• застосування інформаційних технологій;
• розвиток в учнів здоров’язбережувальних навичок;
• формування громадянської та загальнокультурної компетентностей.

Обов’язковим елементом навчання фізики є індивідуальні завдання з теми. Такі завдання варто застосовувати на завершальному етапі вивчення теми для самостійного опрацювання. Мета завдань – охопити матеріал теми в цілому, привернути увагу до головного, дати додаткові приклади і пояснення окремих складних моментів. Варто планувати виконання індивідуальних завдань, які передбачають ознайомлення як з розвитком тієї чи іншої науки в історичному аспекті, так і змістовних. Особливо варто звертати увагу учнів на внесок в розвиток науки вітчизняних вчених та наукових установ України. Такий підхід сприятиме актуалізації навчально-пізнавальної, комунікативної, інформаційної, ціннісно-смислової та інших компетенцій і значно поглиблюватиме загальнокультурні надбання учнів.

Ефективність засвоєння програмового матеріалу можна піднести завдяки застосуванню сучасних інформаційних технологій, які є визначальними у підготовці особистості до життя у постіндустріальному, інформаційному суспільстві. Широке застосування комп’ютерів у навчанні фізики доцільне для проведення експериментів, практичних занять, інформаційного забезпечення, візуального інтерпретування діяльності, проведення досліджень.

Для успішної участі у сучасному суспільному житті учні повинні володіти певними прийомами природничо-математичної діяльності та навичками їх застосувань до розв’язання практичних задач. Значні вимоги до володіння предметами циклу у розв’язанні практичних задач ставлять сучасний ринок праці, отримання якісної професійної освіти, продовження освіти на наступних етапах. Тому одним з головних завдань є забезпечення умов для досягнення кожним учнем практичної компетентності, яка є важливим показником природничої підготовки молоді. Вона певною мірою свідчить про готовність молоді до повсякденного життя, до найважливіших видів суспільної діяльності, до оволодіння професійною освітою.

Фізика в основній школі вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами, які дають змогу пояснити перебіг найбільш поширених процесів у навколишньому світі, ознайомити учнів з фізичними основами сучасного виробництва, техніки і технологій.

Оволодіння учнями навичками експериментальної діяльності в основній школі спрямоване на використання набутих знань у практичній діяльності, формування пізнавальних інтересів, розвиток їхніх творчих здібностей, зацікавленості до вибору майбутньої професії, пов’язаної з фізикою.

При навчанні фізики одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Оскільки матеріальна база нашої школи не завжди може забезпечувати виконання всіх лабораторних робіт і робіт фізичного практикуму, можна замінювати окремі роботи рівноцінними, отже пропонувати власну тематику робіт. Також декілька короткочасних робіт можна об’єднати в одну. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема, матеріали та речі ужиткового спрямування) за умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт учитель повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.

З метою підготовки учнів до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби. Але ці засоби не можуть замінювати проведення реальних експериментальних досліджень.

При підготовці виконання практичної частини програм більше уваги необхідно приділяти проведенню ужиткового експерименту. Ужитковий експеримент – експеримент, під час проведення якого використовують (разом із традиційними) ті специфічні об’єкти та (або) інструменти дослідження, які зазвичай застосовують у побуті.

Використання ужиткових дослідів може забезпечити не лише формування експериментальних умінь, а й переконати учнів у значущості знань для адекватного розв’язування реальних життєвих ситуацій. Учень, виконуючи ужиткові досліди, забезпечить сучасне і грамотне коригування життєвих уявлень, набуде безцінного життєвого досвіду. Необхідно розширювати самостійне експериментування учнів, використовуючи найпростіше обладнання, інколи навіть саморобні прилади і побутове обладнання.

Досліди ужиткового характеру за умови правильного вибору методичних прийомів їх проведення є вагомим підґрунтям для організації проектної діяльності учнів. Під час виконання таких дослідів формуються вміння:

- зіставляти життєвий досвід і наукову інформацію;

- оцінювати здобуті знання;

- актуалізувати життєвий досвід в адекватних ситуаціях;

- взаємодіяти з усіма суб’єктами навчального процесу.

Однією з вимог організації освітніх проектів є те, що учні мають обговорювати реальні проблеми і ставити та виконувати актуальні завдання, а їхня діяльність має бути доцільною. Збагачення експерименту елементами ужиткового спрямування забезпечить створення ситуації успіху для кожного з учнів.

Однією з найважливіших ділянок роботи в системі навчання фізики залишається розв’язування задач. Задачі різних типів можна ефективно використовувати на всіх етапах засвоєння знань: для розвитку інтересу, творчих здібностей і мотивації учнів до навчання, під час постановки проблеми, що потребує розв’язання, в процесі формування нових знань учнів, вироблення практичних умінь, з метою повторення, закріплення, систематизації та узагальнення засвоєного матеріалу, з метою контролю якості засвоєння навчального матеріалу чи діагностування навчальних досягнень учнів тощо.

Наприклад, для закріплення матеріалу з теми «Тиск твердих тіл на поверхню. Сила тиску» (7 клас) проводиться з використанням методу розв’язування якісних, експериментальних, розрахункових, прикладних задач, що містять завдання, які потребують залучення досвіду власної діяльності, наближені до повсякденного життя та стимулюють активну мовленнєву діяльність. Позитивний дидактичний результат дає залучення учнів до складання таких задач.

Зокрема, семикласниками були запропоновані такі завдання:

1. Для чого при вишиванні жінки одягають наперсток?

2. Для чого один край лопати роблять гострим, а другий загнутим?

3. Яким трактором краще виорати город? Чому?

4. Рибалка вирушає на зимову риболовлю. Чи безпечно це, якщо лід на початку березня витримує тиск 9 кПа, а маса рибалки із спорядженням та без улову 100 кг? Сліди від зимового взуття зображено на малюнку.

5. Людина провалилася під лід. Як врятувати її?

Відтак, досвід засвідчує, що вивчення фізики повинно мати яскраво виражений прикладний характер, спрямований на формування та розвиток життєвих компетентностей, що є дуже важливим у підготовці школярів до повсякденного життя.