Я іду на Схід
- Чуєш, мамо, я іду на Схід.
- Тобі, синочку, лише двадцять літ.
- А хто ж, матусю, як не я,
Ти бачиш, мамо, там горить земля.
- Синочку, сину мій єдиний,
Ідеш ти в бій за Україну,
За те, щоб мир був на землі,
Щоб пісню волі несли журавлі.
Я стану, сину, на коліна
І буду Господа просить,
Щоб куля тіло не прошила,
На перемогу Бог нехай благословить.
Ти бачиш, сину, я не плачу,
Бо в мене більше сліз нема.
Я вірю, що живим тебе побачу
Мені, здається, я стала німа…
І син пішов, пішов на Схід
У свої неповні двадцять літ.
І зброю взяв в тремтячі руки,
А в серці страх і біль розлуки.
А серед ночі кидалася мати,
Хапала в руки телефон.
Вона про все хотіла знати,
Та деколи мовчав той мікрофон.
І знову стуляла повіки,
Щоб побачити сина у сні.
- Мамо, я жити буду повіки,
І прийдуть дні, щасливі і ясні.
Син повернувся із страшного бою
Молодий, та вже сивина.
Я завжди буду, матусю, з тобою,
Я випив, рідненька, гіркого вина.
Поклала мати сина спати,
Заснути він ніяк не міг.
Перед очима – обпалені хати
Та вірний товариш, що в бою поліг.
Там на нашій вкраїнській землі
Схрестились в двобої залізні шаблі.
Там демон безликий турує дорогу,
Сини України кують перемогу.
Вчитель української мови та літератури
Мочулищенського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ»
Луцук Лідія Олександрівна |