  
Уявімо собі українське село минулого століття. Погожого зимового вечора лежать високі сніги, визвіздилося чисте небо, нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут, то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських мазанках. Тихо поскрипує старе дерево чи ліниво перегавкуються собаки. Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків – то молодь збирається на вечорниці.
День святого Андрія Первозданного припадає на 13 грудня. Увечері на Андрія сходилися разом: хлопці та дівчата. Збиралися у просторій хаті, щоб було де розбігтися для кусання калити. З цього і починається Андріївський вечір, який напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці».
Уже доброю традицією в нашій школі стало проведення андріївських вечорниць. Учні 8-11 класів разом з педагогом –організатором відтворили обряд проведення вечорниць.
Сцену оформлено, як світлицю української хати. Вікно вишиваними фіранками; біля вікна – стіл, застелений вишитою скатертиною, на столі макітри, глиняні миски, свічник, хліб. У правому кутку – піч, біля якої стоїть коцюба, рогачі, лопата. З двох боків сцени – лавки, накриті хідниками, табуретки. До привітної господині Ганни приходять дівчата та хлопці на вечорниці. Лунають пісні «А ми дівчата з України », «Ворожка», «Зіронька», «Варенички - крученички», «Вечорниці шики-дим», «Розпустили кучері дівчата», «А ми українці».
Учні оживили українські традиції, нагадали нам, як святкували наші пращури, показали таємничість ритуалів українського народу. Дійство, яке представили учні, заворожувало і захоплювало. Усі дівчата випікали "сонцесяйну Калиту” , а хлопці намагалися відкусити "шматочок щастя”. Також дівчата гадали, щоб дізнатися своє майбутнє. Тішили слух усіх присутніх небилиці у виконанні хлопців. Наші господиньки показали не лише вміння відроджувати традиції, а й кулінарне мистецтво. Але не тільки смачно, а й весело частували глядачів учасники дійства. Вареники, якими люб’язно пригостили дівчата, були з сюрпризом.
Педагог–організатор Мочулищенського НВК Інна Герасимчук |